Любов… таке знайоме слово,
що тихо гріє і бентежить
І все життя чомусь залежить ,
Щоб її мати знову й знову…
Любов не купиш в магазині,
Бо почуття не продаються
Про неї часто дізнаються
Коли все втрачено донині…
Здається все, не варто жити,
Ніщо не має свого сенсу,
Не помогли і екстрасенси,
Та раптом все – ти став любити…
І захотілось дихать знову,
Летіти в світ і підніматись ,
В твої обійми повертатись,
Щоб чути дихання і мову…
Щоб твої руки пригортати
Ховатись у твоїх долонях,
І бути в ніжному полоні,
І просто жити і… кохати…
І я люблю… не знаю скільки
Цю силу буду відчувати,
Та все ж я хочу віддавати,
Усю себе, щоб знати тільки.
Що ти живеш в моєму світі,
Бо ти один таких немає,
Моя душа тебе шукає,
Щоб бути вдвох цієї миті…
Ця мить є вічністю для мене,
Що завтра Бог нам приготує,
Молюсь, і він нас порятує,
Лиш тільки ти будь біля мене…
|
